ГІГІЄНА В СЕЛІ

В сучасних селах не рідкість будинки міського типу. І все ж найбільш поширена так звана присадибна забудова. На присадибній ділянці розміщуються город і сад. Тут же будуються приміщення, в яких тримають птицю, худобу, зберігають корм і паливо. Правильне планування присадибної ділянки гарантує не лише зручність, але і дотримання необхідних гігієнічних норм.

Гігієна присадибної ділянки

Щоб захистити ділянку від пилу, вітру, шуму, по її периметру посадіть в один-два ряди чагарник, наприклад, акацію або глід. З боку вулиці зелень бажана більш густа, тіниста. Тут рекомендується висаджувати декоративний чагарник і плодові дерева, але не ближче 6 метрів від будинку, щоб листя не затінювало вікон. А між будинком і господарськими будівлями потрібна смуга дерев і кущів, посаджених в один-два ряди.

У грунті навколо хліва знаходяться різні мікроби, яйця глистів. Сам хлів, навіть якщо в ньому підтримується необхідний порядок, слугує джерелом забруднення повітря аміаком, сірководнем та іншими шкідливими газами на відстані 15-20 метрів. Цим і обумовлено жорстку вимогу - розташовувати приміщення для худоби не ближче ніж в 15 метрах від будинку.

Гноєсховище або компостну площадку обладнують в 1,5-2 метрах від задньої стіни хліва. Майданчик або яму під компост утрамбовують, покривають глиною. Сміття, нечистоти, траву, бадилля городніх рослин складають тут шарами товщиною приблизно в 10 сантиметрів, пересипаючи їх шарами землі товщиною теж близько 10 сантиметрів. Земля прискорює дозрівання компосту, і після перегнивання він перетворюється в гарне добриво, що не містить хвороботворних бактерій. Його можна використовувати в саду, на городі. Навколо компостного майданчика неодмінно потрібно вирити канаву для відводу дощових вод, щоб вони не розтікалися звідси по всій садибі.

Поруч з хлівом будують і дворову вбиральню. Оскільки фекалії людини можуть містити збудників різних, у тому числі шлунково-кишкових захворювань і яйця гельмінтів, нечистоти треба знезаражувати. Якщо цього не робити, мікроби будуть потрапляти у воду і в землю городу, саду.

Нечистоти треба збирати в вигріб з водонепроникними стінками і періодично засипати землею. Земля вбирає рідину, затримує виділення газів і не дає можливості мухам сідати на фекальні маси, а значить, і розносити збудників захворювань.

У південних районах зазвичай обходяться тільки дворовою убиральнею, а там, де зима холодна, в кожному будинку села або селища необхідна тепла вбиральня типу люфт-клозету. Щоб запахи не проникали в будинок, вентиляційний канал з вигребу повинен проходити поруч з димарем і відкриватися на даху. Для цього люфт-клозет влаштовують в приміщенні, що межує з кухнею, до того ж кухонна піч або плита його буде обігрівати.

Якщо в селищі немає суспільного водогону, то колодязь повинен бути на садибі або між двома садибами на відстані не менше 15 метрів від джерела забруднення: сараю, вбиральні, компостного майданчика. Колодязь належить робити на високому місці. У гігієнічному відношенні найкращий колодязь - трубчастий (буровий), так як вода в ньому добре захищена від забруднення і подається на поверхню насосом.

Але і шахтні колодязі можуть бути надійним джерелом водопостачання, якщо їх правильно обладнати й експлуатувати, не порушуючи гігієнічних вимог. Ці вимоги такі. Глибина колодязя бажана не менше 10 метрів, навколо шахти, щоб попередити забруднення води, влаштовують «глиняний замок»: щільно утрамбовують шар м'якої глини шириною 50-70 сантиметрів і глибиною 1,5-2 метра. Навколо колодязя роблять також скат і жолоби для відведення води.

Ні в якому разі не можна діставати воду індивідуальними відрами! Це належить робити громадським відром. Поряд з колодязем неприпустимо прати, напувати худобу.

Гігієна будинку

Декілька порад тим, хто будує будинок власними силами.

Недарма вважають: «Куди рідко заглядає сонце, туди часто заходить лікар». У сирих, погано освітлених кімнатах хвороботворні мікроби довго зберігаються, а в світлих приміщеннях швидше гинуть, тому що ультрафіолетові сонячні промені вбивають їх.

Засклена частина вікон повинна дорівнювати восьмій або дев'ятій частини всієї площі підлоги. Бажано, щоб вікна були не нижче, ніж в 30 сантиметрах від стелі. Світло поширюється рівномірно, якщо відстань між вікнами - не більше двох метрів, а площа, що припадає на палітурку рам, дорівнює чверті вікна. Орієнтувати вікна в середній смузі рекомендується на південний схід; при орієнтації їх на захід або південний захід кімната в другій половині дня буде перегріватися.

З гігієнічної точки зору найкраще водяне опалення, коли нагріта в кухонному казані вода подається в кімнати по трубах. А щоб не було вогкості, кімнати треба не тільки добре опалювати, а й провітрювати. Взимку провітрювати приміщення доцільніше під час топки печей. Якщо висота кватирок не менше 50 сантиметрів, за 10-15 хвилин відбувається необхідний повітрообмін.

Меблі рекомендуємо розставити так, щоб шафи не закривали кутів, тоді не буде вогкості. З цих же міркувань не слід прати і особливо сушити білизну в житлових приміщеннях.

І ще одна порада: обладнайте вентиляцію в приміщенні для худоби і птиці. Повітря там сильно забруднюється. Одна тільки корова видихає протягом години близько 257 літрів вуглекислоти. У брудному, непровітреному хліві людина через деякий час відчуває слабкість, сухість у горлі, різь в очах, сльозотеча. Причина: аміак і сірководень - гази з різким неприємним запахом, що утворюються при розкладанні гною, сечі, прогнилої підстилки. Щоденна робота в таких умовах несприятливо позначається на здоров'ї.

Для позбавлення від шкідливих газів у повітрі хліва зробіть витяжний канал, зовнішня частина якого повинна виступати над коником даху, а внутрішня відкриватися під стелею в центрі приміщення. Цей канал краще робити з перегородкою. Тоді він буде діяти одночасно і як припливний і як витяжний. Але не можна сподіватися тільки на вентиляцію. Вона ефективна, коли приміщення для худоби утримується в чистоті. Необхідно регулярно прибирати його, мити годівниці, міняти тваринам підстилки.

Як бачите, гігієна в селі є найважливішим фактором збереження здоров'я не лише для місцевих жителів, але і для приїжджих, для дачників.